АВТОРИ

Грицько Григоренко (Олександра Євгенівна Судовщикова-Косач)

(1868–1924)

Українська письменниця, перекладачка, феміністка та громадська діячка.
Народилася у середині 1868 р. у м. Макар’єві Костромської губернії у дворянській родині. Незважаючи на шляхетне походження, у неї не було зручного побуту, що мали люди її кола.
Судовщикова була учасницею драм із народного життя і не сказала про них жодного легковажного слова, тому твори її ґрунтовні й чесні.
У 1885 році з золотою медаллю і правом працювати домашньою вчителькою закінчила Київську гімназію для дівчат. Цього ж року вступила і навчалася на історико-філософському відділі Вищих жіночих курсів (Київ), який закінчила у 1888 році. Належала до кола молоді, яка гуртувалася навколо Лесі Українки; влітку відпочивала в родині Косачів на Полтавщині та Волині. 12 вересня 1893 одружилася з Михайлом Косачем і виїхала з ним до міста Дерпт (нині — Тарту, Естонія), де він закінчував університет і залишився працювати на фізико-математичному факультеті. Там же видала першу збірку імпресіоністичних оповідань «Наші люди на селі» (1898), яку прихильно зустріли Іван Франко та Леся Українка, хоч і критикували за песимізм.
Від 1901 року подружжя жило в Харкові. У 1903 році, після смерті чоловіка, Григоренко повернулася до Києва, закінчила юридичні курси, працювала в суді, була діячкою Товариства захисту працюючих жінок. Через невдоволення роботою переїхала до м. Гадяча, де займалася домашнім учителюванням і творчою працею. Співпрацювала з київською газетою «Рада», періодичними виданнями «Рідний край», «Літературно-науковий вістник», «Молода Україна». Оселившись у Могильові (нині — місто Могилів-Подільський) разом із Оленою Пчілкою, жила з дрібних заробітків.
Авторка натуралістичних оповідань переважно з українського селянського побуту, а також робітничого життя («Смерди», «Пересельці», «Ніяк не вмре», «Чи по правді?», «Людям», «Машиніст» та ін.); оповідань для дітей (збірка «Дітки», 1918), п’єс («Яблука», 1918; «Дімин сон», опубліковано 1930), спогадів «Хаос», знайдених лише 1980 року (рукопис зберігається у фондах Київського музею Лесі Українки). Створила галерею розмаїтих психологічних портретів селян та українських інтелігентів. Перекладала літературні твори з французької, англійської та шведської мов. Переклала на французьку комедію «Одруження» Миколи Гоголя.
 Олександра Судовщикова померла в Києві від злоякісної пухлини 27 квітня 1924 року, похована на Кудрявському кладовищі в Києві, через кілька років перепохована на Лук'янівському цвинтарі.