АВТОРИ

Марія Миколаївна Грінченко-Загірня

(1863–1928)

Українська письменниця, поетеса, вчителька, перекладачка, редакторка та просвітителька. Список досягнень Марії Миколаївни можна продовжувати безкінечно. Знана під псевдонімом Марія Загірня. Народилася 1 червня 1863 року в російській сім’ї Гладиліних. Незважаючи на походження, відстоювала ідею українського національного відродження.
За освітою була вчителькою – працювала в сільській школі. Після одруження розпочала просвітницьку діяльність. Марію Миколаївну часто згадують у роботах про життя та творчість її чоловіка Бориса Дмитровича Грінченка. Вона – ідеальна дружина, помічниця та ідеологічний союзник у житті Бориса Грінченка. І це не дивно, адже це було подружжя, закохане в українську національну ідею. Разом вони викладали українську мову школярам, поширювали українське слово серед населення, писали підручники, збирали та систематизували фольклорну спадщину. Сім’я Грінченків внесла неоціненний вклад у розвиток української національної ідей, незважаючи на те, що в той час усе українське було під забороною. Їх часто переслідували, арештовували та допитували.
Літературну діяльність письменниця розпочала у 1884 році. Її вірші друкувалися в періодичних виданнях «Зоря», «Дзвінок», «Правда». До оригінальних творів Марії Грінченко (псевдоніми — М. Загірня, М. Чайченко, М. Доленко) належать оповідання «Орлеанська дівчина Жанна Д’Арк»; «Під землею: Оповідання про шахти»; «Мудрий учитель: Оповідання про Сократа»; «Чередник і дівчина» та багато інших. Окрім того – цікаві розвідки: «Гетьман Петро Сагайдачний»; «Про одружіння на Вкраїні в давнішні часи»; «Як визволилися Північні Американські Штати»; «Який був лад в Афинській державі»; «Про виборче право»; «Про державний лад у всяких народів» тощо.
Була відомою М.М. Грінченко і як перекладачка. Зокрема, серед її талановитих перекладів: «Нора» Г. Ібсена; «Казки Андерсенові: у 2 кн.»; «Дядькова Томова хата» Г. Бічер-Стоу; твори К. Ґольдоні, А. Доде, Л. Толстого, І. Тургенєва. М. Грінченко — авторка бібліографічних праць про О. Марковича, Л. Глібова (спільно з Б. Грінченком); спогадів про І. Нечуя-Левицького, І. Франка, В. Самійленка, Дж. Стефенсона та інших відомих літераторів.
М.М. Грінченко була також співавторкою перших українських підручників: «Рідне слово. Українська читанка»; «Наша рідна мова. Читанка перша» та «Наша рідна мова. Читанка друга».
Починаючи з 1908 р., на Грінченків одне за одним звалюються нещастя. Помирає єдина дочка 23-річна Настя. Через чотири місяці ховають її маленького сина – свого єдиного онука Володимира. Навесні 1910 року, не витримавши втрат, помирає Борис Дмитрович.
Останні роки свого життя Марія Миколаївна присвячує популяризації творів чоловіка, збереженню пам’яті про нього. Зокрема, у 1912 році видає його читанку «Рідне слово», основа якої була створена ще під час учителювання в Олексїівській школі.
У 1919–1920 роках М. Грінченко співпрацювала з Державним видавництвом України, яке випускало дитячий журнал рiдною мовою «Веснянi хвилі», брала участь у створенні «Шкiльної бібліотеки». Водночас діячка готувала й редагувала повне зiбрання творiв Б. Грiнченка у видавництвi «Книгоспiлка» (Харкiв), публікуючи в ньому свої оригінальні твори й переклади та редагуючи для нього твори Бориса та Анастасії Грінченків, що видавалися до 1929 року.
Протягом останнього року життя М. Грінченко не полишала активної діяльності. Життя М. Грінченко обірвалося раптово 15 липня 1928 року.