АВТОРИ

Святослав Лакуста (1884-1959) – український письменник, критик, публіцист, громадсько-культурний діяч. Народився в селі Печеніжин, тепер Коломийського району Івано-Франківської області. Початкову освіту здобув у селі Ясенів Горішній. Закінчив Коломийську гімназію (1904), філософський факультет Чернівецького університету (1908). Учителював у другій Чернівецькій державній гімназії (1908-1910), викладав українську і класичні мови у Вижницькій українській гімназії (1910-1922), з 1922 року – німецьку мову в Кагульській, а з 1930 року і до виходу на пенсію – у Фокшанській гімназіях (Румунія). У другій половині 30-х років переїжджає до Львова, де займається журналістикою та видавничою діяльністю. Друкував свої статті у буковинських виданнях «Промінь», «Рідний край», «Час», «Самостійна Думка» та ін. Автор статей «Народ і нація», «Учімося на прикладі нашої історії», «Історія України в красному письменстві», «Пам’яті героїв», «Задунайська Січ», «Пісня про похід Ігоря», «Українці в Кагульському повіті Бессарабії», «Як буковинці боронять своїх дітей» та ін. Йому належать мемуари «Мої спогади про Івана Франка» (1956), «Вижницька українська гімназія» (1958). Переклав повість Г. Асакі «Мазепа в Молдавії» (1929), критичний нарис К. Доброджану-Гері «Тарас Шевченко» (1930), окремі твори Ф. Достоєвського, А. Чехова та ін. Був першим біографом і дослідником творчості Д. Харов’юка. Автор творів: «Немила стріча», «На Вакаціях у Жаб’ю», «Дядько Прохор на Ловах», «Пригода з Зайцем», «Дума про двох братів Кантемірів» та ін. Сатирично-гумористичні вірші він підписував псевдонімами: Михайленко, Будяченко, Колька, Шпилька, Немонах, Некущенко, Гриць Мазниця, Вуйко Славко. Помер 23 листопада 1959 року в місті Бухуші повіту Бакеу (Румунія).