АВТОРИ

Микола Кіндратович Вороний

(1871–1938)

 Український письменник, перекладач, театральний режисер, актор, громадсько-політичний діяч, театрознавець. Один із засновників Української Центральної Ради. Один із засновників і режисерів Національного театру.  Навчався в Харківському реальному училищі. Згодом навчався у Віденському і Львівському університетах (філософський факультет).  У Львові познайомився з Іваном Франком. Працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства ім. Шевченка, режисером театру «Руська бесіда», в редакції журналу «Життє і слово». Допомагав Івану Франкові у виданні газети «Громадський голос» і «Радикал», деякий час був неофіційним редактором журналу «Зоря». 
 У1910 р. оселився у Києві, працював у театрі М. Садовського, викладав у театральній школі. 1917 р. став одним із засновників Української Центральної ради та Українського національного театру.  У 1920 р. емігрував за кордон. Жив у Варшаві, де 1921-го року вийшла друком збірка його поезій «За Україну». Тут познайомився з польськими письменниками Ю. Тувімом і Л. Стаффом, невдовзі переїхав до Львова. Викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка, деякий час був директором цієї школи. Після повернення до УРСР (1926 р.) вів педагогічну і театрознавчу діяльність. Викладав у Харківському музично-драматичному інституті, згодом працював у Києві у Всеукраїнському фотокіноуправлінні тощо. У 1934 р. Миколу Вороного заарештовано як польського шпигуна. 
7 червня 1938 року розстріляний з групою селян. 10 листопада 1957 року ухвалою президії Кіровоградського обласного суду Миколу Вороного реабілітовано. Архів Вороного зберігається в Інституті літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України.