Олександр Олесь (Олександр Іванович Кандиба) (5 грудня 1878, Білопілля, Сумщина — 22 липня 1944, Прага, Чехія) — український письменник, поет, драматург.
Закінчив початкову школу й двокласне училище у м.Білопілля, а у віці 15 років (1893 р.) вступив до хліборобської школи у містечку Деркачі неподалік Харкова. Там Олександр брав участь у випуску рукописних журналів "Комета" та "Первоцвіт", в яких з'являються його перші вірші.
Закінчив Харківський ветеринарний інститут.
У 1905 р. альманах "Багаття" вперше публікує твори письменника.
Після жовтневого перевороту Олесь опиняється за кордоном (1919). Періодично живе в Будапешті, Відні, Берліні, Празі. Видає за кордоном ряд збірок, основна тема яких — туга за Україною.
Твори: збірка поезій "З журбою радість обнялась" (1907); збірка "Будь мечем моїм!.." (1909, авторська назва була знята цензурою, тому книжка вийшла під заголовком "Поезії. Кн. ІІ"); збірка "Книжка третя" (1911); "Драматичні етюди" (Кн. IV, 1914); збірка "Княжа Україна"; збірка "Минуле України в піснях" (видана 1930 р. у Львові); драма "Земля обітована" (1935); збірка для дітей "Все навколо зеленіє" (Київ, 1990).
Похований на Ольшанському кладовищі в Празі.
У 2010 році в м. Білопіллі було встановлено пам'ятник Олександру Олесю.