АВТОРИ

Степан Васильович Васильченко (Панасенко)

(1879–1932)

Народився 8 січня 1879 р. в містечку Ічня на Чернігівщині в бідній сім'ї ремісника. 
У часи вчителювання (1898—1904) вів щоденник «Записки вчителя». 19 грудня 1903 (1 січня 1904) уперше надрукував оповідання «Не встояв (З життя народного учителя)» в «Київській газеті». Згодом письменник значно доопрацював це оповідання й опублікував його під назвою "Антін Вова" (1910) (в наступних виданнях — "Вова").
У літературний процес Васильченко включився зрілим митцем із своїм власним поетичним голосом у 1910 р., коли з'явились друком такі оригінальні його твори, як "Мужицька арихметика", "Вечеря", "У панів", "На чужину", "Циганка" та ін., пройняті любов'ю до людини праці, утвердженням віри в перемогу соціальної справедливості.
Не випадково однією з провідних тем творчості Васильченка є життя народних учителів, яке було йому — педагогові за фахом і покликанням — особливо близьким. 
У 1910 — 1912 рр. Васильченко пише й друкує цикл новел і оповідань, присвячених учительській темі ("Вечеря", "З самого початку", "Божественна Галя", "Над Россю", "Гріх" та ін.)
Проблема виховання нової людини значною мірою зумовила звернення Васильченка до художнього опрацювання дитячої тематики, органічно пов'язаної з творами про вчителів. Глибоке розуміння психології дитини дало змогу Васильченку показати у своїх творах цікавий, поетичний духовний світ дитини. Не можна без хвилювання читати психологічні етюди письменника "Дощ", "Дома", "Волошки", "Петруня", оповідання "Роман", "Увечері", "Свекор", "Басурмен" та ін. Оптимізм Васильченка з особливою виразністю виявився в одному з найкращих його творів, присвячених дітям, — "Циганка".
Помер Степан Васильченко у Києві 11 серпня 1932 року від хвороби серця.