Категорія: КЛЮЧ

Автор: Качан Анатолій Леонтійович

  0 / 0

- +  

Не гуди, рою, над головою.
З народного.

 

Прибіг на пасіку Сірко,
За ним - захеканий Сашко:
- В саду... я слухав... солов'їв...
Аж раптом... рій... на груші... сів!..

Сірко похвастатись хотів:
«Це я Сашка у сад привів!..»
Він аж на задні лапи став,
Та вийшло, як завжди, - гав-гав!

Андрій Андрійович Пирій,
Або простіше - дід Андрій
У сад поквапився мерщій
І окропив водою рій.

Підставив кошик дід Андрій
І обережно бджіл струсив,
А Паніматку і той рій
У вулик жити запросив.

За все це бджоли у маю
Віддячать медом Пирію.

Ну а Сашка й Сірка ніколи
Не будуть жалити вже бджоли,
Бо це Сірко й Сашко Пирій
Знайшли в саду бджолиний рій.

2

У Сашка така пригода -
Випав зуб, біда та й годі.

Він тепер не дуже ловко
Шепелявить «шкоромовку»:
«Бджоли жалять беж кинджала,
Бо у бджіл жаліжні жала».

- Як же звуть тебе?
- Шашко,
А шобака мій - Шірко.