Анатолій Леонтійович Качан народився 16 січня 1942 року в с.Гур’ївка, Новоодеського району на Миколаївщині.
Вищу освіту здобув на філологічному факультеті Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. Після закінчення ВНЗ (1965) вчителював у містечку Вилкове, був військовослужбовцем у Криму, кореспондентом молодіжної газети, редактором видавництва «Маяк» в Одесі.
З 1970 року живе в Києві. Протягом тривалого часу очолював літературні відділи у дитячих журналах «Піонерія» (тепер «Однокласник»), «Барвінок», «Соняшник», республіканське літературне об’єднання школярів «Первоцвіт», а в газеті «Вечірній Київ» вів сторінку дитячої творчості «Кораблик», яка згодом переросла в самостійне видання «Я Сам/Сама».
Друкуватися почав у 1962 році.
Автор збірок поезій "Джерельце" (1975), “Ворота міста" (1977), “Берегові вогні” (1979), “Колос наливаеться” (1981), "Зелений промінь" (1983), "Прощання з літом" (1992), "Живу я біля моря" (1992), "Хвиля хвилю доганяє" (2007). За збірку поезій "До синього моря хмаринка пливе" (2002) був відзначений літературною премією ім. Лесі Українки. За систематизацію і популяризацію творчої спадщини Бориса Нечерди, а також за книгу власних віршів «Чари ворожбита» відзначений літературною премією імені Бориса Нечерди (2005). Лауреат літературної премії ім. Миколи Трублаїні.