Хто розцвів перший?
Відчула гусяча цибулька, що потепліло надворі. День тепло. Два тепло. Певно, весна прийшла.
Напружила вона всю силу, яку цілу зиму берегла, гострим дзьобиком-стебельцем проклюнула землю, проткнула торішнього ліщинового листка і визирнула на світ.
Визирнула на самому краєчку лісу.
Еге, та снігу вже як і не було! А небо синє, а сонечко золоте. Справді весна.
Зраділа гусяча цибулька, випустила жовтеньку квіточку-зірочку та й запишалася:
- Я першою розцвіла! Я першою розцвіла!..
І так їй приємно, аж пелюсточки рум’янитися почали.
Коли це чує:
- А я хіба не розцвіла?
Дивиться гусяча цибулька – трохи нижче, біля канавки, хтось жовтіє.
Ой, та це ж пшінка весняна! Ти ба, коли ж вона встигла?
- Вибачай, сестрице, не помітила. Це ми удвох з тобою першими
розцвіли.
Пшінка весняна хотіла було підтакнути, як тут неподалік підвів синю
голівку розхідник:
- І я перший!..
А з-за канавки зблиснула позолотою мати-й-мачуха:
- І я перша!..
- Не забувайте також і про мене, – виглянув з-під куща ряст і надув
фіолетові щічки.
Гусяча цибулька зовсім розгубилася. Вона зарум’янилася і весь час
повторювала:
- Он скільки нас перших!.. Он скільки нас!..
- Знайшли чим хвалитися! Ви б краще про діло подумали – бджілок
хто буде годувати? – присоромила всіх красуня-медуниця і граціозно захитала синіми та рожевими чашечками. – Я ось із усіх сил стараюся.
Довкола медуниці й справді снувала заклопотана бджілка, безперервно
наспівуючи:
- Дз-з! Дз-з!..
Тут до лісу прийшла Інна з бабусею.
- Ой-йой, скільки квіток! – зраділа дівчинка.
І запитала:
- Бабусю, а котрі з них підсніжники?
- Запізнилися ми, внучко, – відповіла бабуся. – Біленькі підсніжники вже відцвіли своє.
Джерело:
Шморгун Євген Іванович. Твори : в 3 т. Т. 1 / Є. І. Шморгун ; набір, верстка та дизайн Н. Романів. – Рівне : Азалія, 2007. – 486 с. : ілюстр.
Ресурс надано Рівненською обласною бібліотекою для дітей
Читає Наталія Андріївна Онофрійчук, завідувач науково-методичного відділу