АВТОРИ

Євген Іванович Шморгун

(нар. 1940 р.)

Член Національної спілки письменників України, лауреат премії         ім. Валер’яна Поліщука (1984), імені Володимира Кобилянського (1997), імені Лесі Українки (2000).

Євген Іванович Шморгун народився 15 квітня 1940 року в селі Іскра Рівненського району Рівненської області. Закінчив Дубенське медучилище, Рівненський педінститут. Працював фельдшером, журналістом, керівником Рівненського обласного літоб’єднання і відповідальним секретарем Рівненської організації Національної спілки письменників України. Відомий письменник, видавець, краєзнавець, громадський діяч. Літературну діяльність розпочав на початку сімдесятих років, коли в журналі „Барвінок” з’явилось його оповідання „Грім”. Невдовзі виходять книги для дітей „Зелені сусіди”, „Що шукала білочка”, „Дивосил-зілля”, „Що сказав би той хлопчик”, „Де ночує туман”. У 1989 році львівське видавництво „Каменяр” випустило збірку „Вогник-цвіт”, а видавництво „Веселка” – повість про Гомера „Дорога до Іліона”. Автор роману „Сніги непочаті”, есе „Шість століть Велигорських”, книг „Забуті боги предків”, „Мова зела”,  „Ключ-трава”, „Казочки-розказочки”, „Тиха радість”, „Грибовий хоровод”.

Євген Шморгун разом з відомим травознавцем на просторах Полісся виявив рідкісні рослини, позначивши на карті місця, де вони збереглися, аби забезпечити їх захист. З подорожніх нотаток складалися його книги про рослини. У 2007 році у видавництві „Азалія” (Рівне) налагоджено випуск тритомника вибраних творів Є. Шморгуна.

Був серед засновників літературно-краєзнавчого журналу „Погорина”, що його випускає Рівненська письменницька організація. Як голова редакційно-видавничої групи з випуску серії книг „Реабілітовані історією”, підготував понад 30 книг і брошур про складні сторінки в історії Західної України, долю маловідомих борців за незалежність України.