Ялинка
Були ми в лісі якраз напередодні Нового року. І натрапили на струнку ялинку. Такої красивої ми досі не бачили. Та ще й прикрашена.
– Отут, певно, лісові мешканці Новий рік зустрічатимуть!.. – пожартував Олег. – А я думав, що так лише в казці буває.
А в тім, на ялинці не було якихось особливих прикрас. На гілках червоніли дві стрічечки, зав’язані бантиками, сріблилося кілька кульок з фольги, гойдався голубий метелик, зроблений з обкладинки учнівського зошита. Посередині ялинку оперізував паперовий ланцюжок.
Може, тут недавно гралися діти, а може, мисливці, відпочиваючи, жартома все це повісили на ялинку. Але ж… наближався Новий рік, радісний Новий рік, і так хотілося вірити в чудеса!
– Якби знаття, то й ми б якусь іграшку принесли, – пошкодував я.
– А це я зараз!
Олег скинув рюкзак, добув кілька цукерок. Знайшлася й нитка. Почепив цукерки на ялинку.
– Наш подарунок звірятам, – мовив. – Нехай ласують.
Ялинка стала ще красивішою.
– Якби ще зірку на вершечок…
– Буде зірка, та й не одна, – кажу. – Вночі засяє над нашою ялинкою безліч зірок.
– А тут і місце для хороводу є…
Ми тупали довкола ялинки по неглибокому снігу. Було весело, було радісно й легко…
Джерело:
Шморгун Євген Іванович. Де ночує туман : оповідання : для мол. шк. віку / Є. Шморгун ; худож. В. Гукайло. – Київ : Веселка, 1984. – 48 с. : іл.
Ресурс надано Миколаївською обласною бібліотекою для дітей ім. В. О. Лягіна.
Текст читає Голенко Ірина Олександрівна.