Смілива зозулька
Коли повертається з вирію зозулька, вже і ліс, і гай стоять зелені.
«Ку-ку, ку-ку».
- Чуєте, зозуля кує? - радіють люди.
Щодня більшають на деревах листочки, простягають зелені рученята молоді пагінці. І тут раптом виповзає на листячко страшна волохата гусінь!
- Бр-р-р… – тремтить з остраху синиця.
- Йой! – задкує мухоловка.
- Тюй-тюй-тюй! – репетує повзик.
А гусінь вже їсть собі ніжне листячко.
- Треба зозульку покликати! – гукає хтось.
–Тільки вона цієї гусені не боїться…
Прилетіла зозулька і всю гусінь винищила. От добре, що в нашому лісі живе така пташка!
Джерело:
Старостенко Юрій Семенович. Лісові розмови : оповідання / Ю. С. Старостенко ; худож. А. Гілевич. - Київ : Веселка, 1975. - 24 с.
Ресурс надано Миколаївською обласною бібліотекою для дітей ім. В. Лягіна
Текст читала Голенко Ірина Олександрівна