АУДІООПОВІДАННЯ

Категорія: Аудіооповідання

Автор : Крюс Джеймс

  0 / 0

- +  

Флорентіна – найхудіша найтендітніша дівчинка з усіх, що живуть у нашому великому місті.

         А коли місто має мільйон населення, це таки щось важить.

         Навіть найголодніший людоїд утратив би апетит, побачивши Флорентіну. Отака вона худюща!

         Та не подумайте, що у Флорентіни погані батьки й не дають їй їсти. Де там! Флорентіна заіграшки може ум'яти сім бутербродів із шинкою, яблуко, два банани і шматок торта «Принц-регент». Не лише може, а таки й уминає.

         Отож, Флорентіна така худа зовсім не того, що голодна. А чого ж?

         Здається мені, відповісти на таке важке запитання могли б хіба семеро найславетніших професорів, що вкупі мають щонайменше сорок дев'ять орденів.

         Але я думаю собі так: Флорентіна забагато стрибає, крутиться, ні хвилинки не встоїть на місці. Одне слово: вона мов та лялька, що танцює на нитках.

         Флорентіна й сама журиться, що така худа. Я можу потвердити це з допомогою одного вірша. Бо Флорентіна іноді складає вірші, її повне зібрання творів списане вздовж і впоперек на величезному аркуші пакувального паперу, що його вона згортає у кілька разів і ховає на горищі під старий матрац. На цьому аркуші є й той вірш, який я маю на увазі і який не хочу таїти від своїх читачів.

ПІСНЯ ІЗ САМИХ ЗАПИТАНЬ

Чого ця рука худюща,

 така худюща?

 І шия така тонка?

 Чого я суха-сухуща,

 така сухуща?

 Не знаю, чого така!

 Чого це мені не спиться,

 ніяк не спиться?

 Усе я сама й сама!

 А ноги чому як спиці,

 чому як спиці?

 Й спокою мені нема?

 Чого це усі як люди,

 усі як люди?

 Чого це мені кортить

повненьким дівчатком бути,

 дівчатком бути,

 як Інге, хоча б на мить?

 Чого все невлад питаю,

 невлад питаю?

 І мова чудна моя?

 Ах, що вам сказати маю,

 сказати маю:

 бо Флорентіна я!