Рукавичка і струмочок
Юрчик каже Катрусі:
— Хоч ти йди в ліс по дрова, а я дома сидітиму; хоч я дома сидітиму, а ти йди по дрова!
— Подумаєш! — відповіла Катруся. — Я ще кращу обдурилочку знаю. Не віриш? То слухай. Спершу ти мене підвези, а як стомишся, я на тобі покатаюся.
— Ач, яка! — образився Юрчик. — Я так не хочу!
— Хочеш чи не хочеш, а бери мотузку та й подамося в ліс.
А Юрчикові не хочеться. Він і каже:
— Як одгадаєш загадку, то піду. А не одгадаєш — сама йди.
— Яка ж у тебе загадка?
— А ось яка: плету хлівець на четверо овець. А п’ятий осібно. От і не вгадаєш!
— Хоч і не відгадаю, — відповіла Катруся, — так і ти ж не відгадаєш. Ану, що воно буде? Біжу, біжу — не вибіжу; течу, течу — не витечу? Довго думали. І ні Юрчик, ні Катруся не відгадали. Це тому, що не глянули на назву оповіданнячка. А коли б глянули, то одгадали б відразу.
Джерело:
Сенченко Іван. Сердитий Юрчик : оповідання / І. Сенченко ; худож. І. Козіна. – Київ : Веселка, 1986. – [16] с. : іл.
Ресурс надано Миколаївською обласною бібліотекою для дітей ім. В. О. Лягіна.
Текст читала Голенко Ірина Олександрівна.