Не будь козою
Іде коза,
Стоїть лоза,
Густа, рясна, зелена.
«Яка краса! –
Кричить коза. –
Ця вся лоза для мене!»
І у кози
Аж дві сльози
У радощах повисли.
Тріщить лоза,
Гризе коза
І всю красу погризла.
І ти, мала,
Що в сад пішла
Ранковою порою,
Не рви квіток,
Не псуй гілок,
Не будь, мала, козою.
Джерело:
Воронько Платон Микитович. Ніколи не хвались : вірші : для дошк. віку / П. Воронько ; худож. Н. Харлампієва. – Київ : Веселка, 1986. – 16 с.
Ресурс надано Рівненською обласною бібліотекою для дітей
Текст читає Лариса Андріївна Лаврук, провідна методистка.