Платон Микитович Воронько
(1913–1988)
Український поет, письменник, публіцист, драматург. Народився 1 грудня 1913 року в селі Чернеччина поблизу Охтирки на Сумщині. Виховувався в Охтирському дитячому містечку-інтернаті. Потім навчався в Харківському автодорожному інституті, після закінчення якого працював за фахом в Таджикистані. В 1937 році вступив до Літературного інституту імені Горького.
Після війни Платон Воронько займається літературною творчістю.
Хрестоматійним став ліричний твір Воронька «Я той, що греблі рве», написаний невдовзі після війни — у творчому розвитку поета цей вірш ніби завершував один і започатковував другий етап, межу між якими можна умовно позначити кінцем 50-х років. До цього у поета вийшли збірки «Весняний грім» (1947), «Великий світ» (1948), «Славен мир» (1950), «Обов'язок» (1955), «Моя Гуцульщина» (1956), «Драгі другарі» (1959) та інші. Цей перелік поповнюється багатьма книжками для дітей (наприклад, «Казка про Чугайстра»). Він автор понад тридцяти збірок віршів і поем та великої кількості книжок для дітей.
Збірка поезій «Повінь» в 1972 році була удостоєна Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка, а збірки для дітей «Читаночка» (1969), «Казка про Чугайстра» (1971), «Сніжна зіронька горить» (1973), «Облітав журавель» (1974), «Всім по сім» (1975) — премії імені Лесі Українки в 1976 році.
Помер поет 10 серпня 1988 року в Києві.