АУДІОВІРШІ

Категорія: Аудіовірші

Автор : Олійник Степан Іванович

  0 / 0

- +  

Вова малий ніби справді

поблід.

Мама питає в тривозі:

—      Може, болить голова чи

живіт?

Може, де впав на дорозі?

Син покрутив головою,

що — ні,

Мовчки стоїть і ні слова.

—      Чом ти не кажеш нічого

мені?

Що це?

Що сталося, Вова?

Глянула й ледве не кинеться в плач:

Ясно! Потрібна примочка!

— Сильно розпухла надута, як м'яч,

Ліва щока у синочка.

Гуля така — аж обличчя криве.

Що за напасть і від чого?..

Добре, що лікар в сусідстві живе,

Мама швиденько — до нього.

Вова ще дужче від сорому зблід

(Винен — а мамі турбота!).

Входить і каже

Той лікар-сусід:

—      Ну, роззявляй свого рота!

Вова скрививсь і... за шафу шмигнув

—     Я не розкрию, — бурмоче.

Витягли Вову... Він губи надув —

Рота роззявить не хоче.

Довго пручавсь... Та скорився-таки!

Лікар націлив пінцети

Й витяг у Вови із-за щоки

Дві здоровенних котлети.

Ті, що він зранку лінивсь проковтнуть

(Так і в дворі ото грався!),

Ті, які досі вже скисли… мабуть!

Лікар

Стояв і сміявся.

Сором за сина матусю узяв:

—   Ах, ти ж ледащо уперте!

—   Так, чого доброго, — лікар сказав, —

Можна й від голоду вмерти!