Юрій Оліферович Збанацький
(1913–1994)
Народився 19 грудня 1913 року в селі Борсуків на Чернігівщині в бідній селянській сім`ї.
У 1937 році закінчив Ніжинський педінститут. Займався педагогічною, партійною та журналістською діяльністю.
В роки Великої Вітчизняної війни командував партизанським з`єднанням. Нагороджений орденами Леніна і Червоного Прапора, а в січні 1944 року йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Після війни письменник працював деканом філологічного факультету Київського педінституту, був депутатом Верховної Ради УРСР.
Друкується з 1944 року. Світ побачили збірки оповідань «Над Десною» (1951), «Незабутнє» (1953), повісті «Таємниця Соколиного бору» (1949), «Лісова красуня» (1955), «Морська чайка» (1959), «Курилові острови» (1963), «Школярі» (1983), романи «Малиновий дзвін» (1958), «Хвилі» (1967), «Кують зозулі» (1975) та ін.
Удостоєний республіканської премії ім. М. Островського, премії ім. Лесі Українки, Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.
Твори письменника екранізовано, перекладено різними мовами світу.
Помер Юрій Збанацький 25 квітня 1994 року.